17 Листопада 2017
Шановні відвідувачі, щиро вітаємо Вас на офіційному веб-сайті Старосинявської районної державної адміністрації!!!

Історія

 

           Старосиня́вський райо́н — район у Хмельницькій області. Центр — смт Стара Синява. У районі 1 селищна і 16 сільських рад; 1 селище міського типу і 44 села.
         Старосинявський район розташований в східній частині Хмельницької області. Був утворений у березні 1923 року. Після воз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії, Стара Синява з 1797 року стала волосним центром Літинського повіту Подільської губернії. Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року було ліквідовано повіти та волості і створено нові адміністративно-територіальної одиниці.
        На території, яка нині входить до складу Хмельницької області, було ліквідовано 7 повітів і 92 волості, утворено три округи (Кам янець-Подільський, Проскурівський та Шепетівський) і 47 районів. Старосинявський район входив до Проскурівського округу. У червні 1930 року було проведено укрупнення округів, а у вересні того ж року - ліквідовано їх. Відповідно до постанови ВУЦВК від 3 лютого 1931 року, Старосинявський район увійшов до складу Летичівського району. Постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 року було відновлено район.
      В 1956 році Стара Синява була віднесена до категорії селищ міського типу. Указом Президії Верховної Ради від 23 вересня 1959 року села південної частини ліквідованого Остропільського району відійшли до Старосинявського району. Але невдовзі Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року Старосинявський район знову віднесено до складу Летичівського району. Указом Президії Верховної Ради від 4 січня 1967 року на території Хмельницької області було створено 16 районів, а Указом від 8 грудня 1966 року сформовано ще 4 райони, в тому числі - і Старосинявський. Його територія залишається без змін до нинішнього часу.

    В порівнянні в 1923 роком територія району збільшилася на 40 відсотків за рахунок розформованих Остропільського та Меджибіжського районів. Після скасування кріпосного права, в Україні стався справжній демографічний вибух. Впродовж 50 років пореформського періоду кількість населення Старосинявської і Пилявської волостей Літинського повіту збільшилася удвічі, а в містечку Стара Синява, в якому 1875 року стала до ладу одна з перших цукроварень на Поділлі, за цей час кількість жителів зросла в 4 рази. В 1905 році тут уже нараховувалося 5.4 тис.чол. Швидко збільшувалось населення Старосинявського району і в період НЕПу. Всесоюзний перепис населення, проведений в грудні 1926 року, зафіксував у районі 50.7 тис.чол. До кінці 1932 року населення району збільшилося до 52.2 тис.чол. Ця цифра була найбільшою за всю історію Старосинявщини.
     Перепис населення, проведений в січні 1939 року, підтвердив тенденцію неухильного зменшення кількості населення в усіх районах України, в т.ч. і Старосинявському районі. На цей час в районі мешкало 49.9 тис.чол. Після визволення району від німецько - фашистських загарбників в районі проживало 36.8 тис.чол., що на 25 відсотків менше в порівнянні з довоєнним 1939 роком. Станом на 1.01.1946 року кількість населення району збільшилась до 42.3 тис.чол. В 1950 році вона досягла 43.8 тис.чол. А потім став домінувати зворотній процес. Перепис населення 1959 року зафіксував у районі 43.0 тис.чол., 1970 року - 39.2 тис.чол., 1979 р. - 33.0 тис.чол., 1989 - 28.0 тис.чол. Перепис в грудні 2001 року зафіксував -25.0 тис.чол. Приблизно такою була чисельність населення на цій території 150 років тому, за часів кріпосного права.
     Загальна чисельність населення району за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року складає 24950 чоловік, в тому числі 11395 чоловіків та 13555 жінок . Сільське населення складає 18956 чоловік, або 75,9 відсотків, міське населення - 5994 чол. Щільність населення 37 чоловік на 1 кв.км. Основне населення - українці їх проживає 24598 чол., або 98.5 %, також живуть росіяни - 216 чол., поляки - 112 чол., білоруси - 25 чол. та інші національності. Найбільш інтенсивно населення району зменшувалося в 60-80 роках, коли в Союзі динамічно розвивалась промисловість, коли міста мали потребу в робочій силі.